1. Властивість за значенням дієслова “уземлитися“; стан, коли щось набуває ґрунтовності, реальних підстав, зв’язку з практикою або життєвими обставинами; протилежність відірваності, абстрактності.
2. (філос., психол.) Характеристика особистості, що виражається в її практичності, здатності реально оцінювати обставини та діяти відповідно до них; заземленість.