1. Ступінь вищості, що виражає найбільшу можливу міру ознаки, досягнення найвищого рівня; найвище.
2. Уживається для посилення значення прикметника або прислівника, що позначає висоту, рівень або інтенсивність дії.
Словник Української
Буква
1. Ступінь вищості, що виражає найбільшу можливу міру ознаки, досягнення найвищого рівня; найвище.
2. Уживається для посилення значення прикметника або прислівника, що позначає висоту, рівень або інтенсивність дії.