1. Релігійно-філософська течія в католицизмі XVII–XVIII століть, заснована на вченні голландського богослова Корнелія Янсенія, яка наголошувала на першочерговості божественної благодаті та обмеженості свободи волі людини в питаннях спасіння, що призвело до її засудження папством як єресі.
2. Сувора, аскетична релігійна позиція або моральна поведінка, що характеризується надмірною принциповістю та схильністю до песимізму в оцінці людської природи, за аналогією з основним вченням янсеністів.