Стан, коли людина перебуває на самоті, відокремлено від інших людей; самітність.
Віддалене, усамітнене місце; самітність.
Почуття внутрішньої відокремленості, духовної самотності.
Словник Української
Буква
Стан, коли людина перебуває на самоті, відокремлено від інших людей; самітність.
Віддалене, усамітнене місце; самітність.
Почуття внутрішньої відокремленості, духовної самотності.