1. (історичне) Велике приватне земельне володіння, маєток феодала на території Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, що мало адміністративно-господарську самостійність.
2. (історичне) У слов’янських народів, зокрема в українців та поляків, — спадкове родове майно, вотчина.
3. (переносне, заст.) Те, що становить особливу, невід’ємну властивість когось або чогось; належність, вотчина.