хрусь

Тлумачення із “Словника української мови”* ХРУСЬ, ХРУСЬ-ХР У СЬ , виг. 1. Звуконаслідування , що означає тріск , хрускіт . Хрусь ! Пан писар і переломив хворостину (Кв.-Осн., II, 1956, 160); Знов чує [ Домаха ]: хрусь-хрусь під ногами то пісок , то палічче [ паліччя ], шам-шам, а в серці її так і замре : то він іде … ( Барв ., Опов.., 1902, 519); – Вже чую , що йде [ ведмідь ], знаю , що мусить надійти попри мене , і сиджу , дух у собі запираю . Хрусь-хрусь – уже близько (Фр., IV, 1950, 26). 2. розм. Уживається як присудок за знач. хруст і ти , хр у снути . А Добрість вигляда, як камінь з-під покосу ; Наскочить на його коса , задзеленчить … Хрусь надвоє !.. мов скло , а камінь все лежить ! (Г.-Арт., Байки .., 1958, 42); Покотилася я в рів , а кісточка в нозі хрусь ! (Н.- Лев ., II, 1956, 8); Скупий Корець не кинувсь, не нагнувсь. В руках дубова палка – тільки хрусь , Мов з комишу ( Воронько , Тепло .., 1959, 38); [Малоштан: ] Чую , лопата – цок ! Отак – цок … хрусь … Що воно за знак , добродію Чирво Козирю ? (Мик., І, 1957, 84); Хрусь Даринку по лобі одна крапля , друга . І раптом ударила важка , мов олов’яна , злива (Вирган, В розп. літа , 1959, 274).