1. Технологічний процес оснащення об’єкта (будинку, мікрорайону, населеного пункту) радіомовленням, зокрема засобами для прийому радіосигналу та його трансляції через гучномовці або внутрішню мережу.
2. Історичний термін, що позначає масове впровадження радіоприймачів та розвиток радіомовлення як засобу інформації, пропаганди та культурного розвитку в СРСР, зокрема в Україні, у першій половині та середині XX століття.