1. Метод астрономічних спостережень, заснований на одночасному прийомі радіовипромінювання від одного космічного джерела на кілька антен (радіотелескопів), рознесених на значні відстані, з подальшим кореляційним обробленням сигналів, що дозволяє імітувати роботу єдиного телескопа з дуже великим діаметром (пропорційним відстані між антенами) і досягти високої кутової роздільної здатності.
2. Технологія радіолокаційних чи радіонавігаційних вимірювань, що використовує принцип інтерференції радіохвиль для підвищення точності визначення кутових координат, відстаней або швидкостей об’єктів.