рем

1. (від нім. Riemen) Застаріла назва одиниці вимірювання довжини, що дорівнює приблизно 5 метрам; міра довжини, яка використовувалася в західноєвропейських країнах.

2. (від нім. Reem) Технічний термін для позначення пристрою або деталі у вигляді жолоба, труби, відкритого каналу для стоку рідини, наприклад, у паперовому виробництві або гірничій справі.

3. (від англ. rem, скорочення від roentgen equivalent man) Фізичний термін, позасистемна одиниця еквівалентної дози іонізуючого випромінювання, що враховує його біологічну ефективність; застаріла одиниця, замінена зівертом (1 рем = 0.01 зіверта).

Приклади:

Приклад 1:
Бу­ва­ло, уночі ніхто не прой­де повз їх ха­ту, не пе­рех­рес­тив­шись; а дітям – то й удень за­бо­ро­ня­ли ту­ди біга­ти… Місцина справді ста­ла пус­ти­рем од­го­ни­ти. Ле­жить за се­лом, на са­мо­му бе­лебні, не­ого­род­же­на, не­об­ко­па-на – так рівець не­ве­лич­кий про­ко­па­ний та й годі… Іде ско­ти­на – не­ма пе­ре­по­ну – че­рез гряд­ки так і че­ше; со­ба­ки так і гніздяться-куб­ла по­ви­би­ва­ли… Пус­тир пус­ти­рем!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
го­да си­дiв над псал­ти­рем i з мо­лит­ва­ми зов­сiм вив­чив, та пiвп’ята* (*Чо­ти­ри з по­ло­ви­ною.) го­да вчив­ся пи­са­ти, а цi­лi­сiнький год вчив­ся на що­тах; а про­меж тим, хо­дя­чи на кри­лас, по­няв гла­си, i єрмо­лой­нi дог­ма­ти­ки, i Ско­во­ро­ди­нi хе­ру­вимськi, ту­ди ж за дя­ком i пiд­дя­чим ок­се­лен­тує* (*Вто­рує, пiдс­пi­вує.)
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Оттак-то го­рю­ва­ли пан сот­ник з па­ном пи­са­рем, що прис­ла­но їм пред­пи­са­нiє iти в Чер­нi­гов зо всею сот­нею i зiб­ра­тись зо всiм при­бо­ром i узя­ти провй­он­ту для се­бе i ко­ней на двi не­дi­лi. От як го­рю­ють пан сот­ник у свiт­ли­цi, а пан пи­сар за по­ро­гом, да­лi сей i ви­га­дав – бо вже на ви­гад­ки зав­зя­тий був – та й ка­же: – Соблаговолiте, па­не сот­ни­ку, да­ти ме­нi по­ве­ле-нiє о сок­ру­ши­тельном пре­лом­ле­нiї сiєї трик­рат­но опо-га­нiв­шої хво­рос­ти­ни, я же нинє суть у ран­зi ле­пор­та, бо са­мi со­зер­цаєте яс­ни­ми, хо­ча i не вми­ти­ми, ва­ши­ми оче­са­ми, що не­умiс­тим єсм з нею у чер­тог ваш.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”