1. (істор.) Військовий звання у козацьких формуваннях, що відповідало капітану кінноти; командир рейтарської роти.
2. (істор.) Солдат-кавалерист найманого війська у Західній Європі та Речі Посполитій (XVI–XVII ст.), озброєний вогнепальною зброєю (пістолетами, карабіном) та холодною зброєю.