1. Релігійний рух, що виник у Росії в середині XVII століття внаслідок відокремлення від офіційної православної церкви групи вірних, які не прийняли церковних реформ патріарха Никона; старообрядництво.
2. Дія за значенням «розколювати»; стан роз’єднання, роздробленості, внутрішнього розбрату в колективі, організації, соціальній групі тощо.