обернутий

1. Який змінив свій початковий стан, положення або напрямок на протилежний; перевернутий, повернутий іншим боком.

2. У математиці та техніці: такий, що є результатом операції обернення; зворотний (наприклад, про матрицю, функцію).

3. У лінгвістиці: такий, що виражає зворотне відношення або дію (про займенник, дієслово).

Приклади:

Приклад 1:
Крім них, у кімнаті була ще одна особа — хтось обернутий лицем до стіни, якась жінка в темно- зеленій сукні, перед нею був розкритий грубезний півфоліянт, з якого вона щось монотонно читала впівголоса, в’язкою, цілком невідомою мовою, можливо, койне. — І тоді настає час, — казав старигань, ледь ворушачи сірими тонкими вустами.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”