розговорювати

Приклад 1:
— i вам не грiх так говорити… i у яку пору i у якiм мiсцi?… Далi подививсь на нього з грозою iспiдлiб’я та й став, неначе не у своєму умi, сам собi розговорювати: “Їх правда… скоро посватаюсь… та й оженюсь… зiйдетесь на весiлля… та не зовiть попа… а може… а може… дарма!..” Слухавши такiї його речi, Наум дуже злякавсь, бо думав, чи нема у нього помислу, щоб — нехай бог боронить — самому собi смерть заподiять; став його розважати i розказувати, який се смертельний грiх, щоб проти божої волi смертi ськати, i що такая душа непрощена вiд бога у вiки вiчнiї; далi став його навчати, щоб моливсь богу i щоб положивсь на милость його… i багато дечого йому доброго говорив, бо був дуже розумний, хоч i письма не вчився, а у беседi частiсiнько i пiп не знав, що проти нього говорити, а дяк так i не схвачувався з ним.
— Самчук Улас, “Марія”