оброчник

1. Історичний термін: селянин, який замість відробіткової (панщини) або натуральної повинності сплачував поміщику або державі грошовий оброк.

2. У широкому сенсі: той, хто сплачує оброк (грошовий чи натуральний податок) за користування землею, промислом тощо.

3. Заст. та діал. Той, хто перебуває на чиємусь утриманні, на оброці; вихованець, вихованка.

Приклади:

Відсутні