обрання

1. Дія за значенням дієслова “обрати”; результат цієї дії — призначення, обрання когось на певну посаду, до складу органу влади тощо шляхом голосування.

2. (у релігійному контексті, часто з великої літери) Божественне призначення, особлива благодать, доля, передвизначення (переважно у християнській теології).

3. (застаріле та поетичне) Вибір, вибірковість; стан обраного, виділеного серед інших.

Приклади:

Приклад 1:
З перших хвилин стало зрозуміло, що комісія не має жодної ваги, в Польщі знали всі, що обрання царя Олексія на польського короля по смерті Яна Казимира — то є піна в очі москалям, що того ніколи не буде. Поки посли перекидалися пишномовними, високомовними словами, під Брестом московське та литовсько-польське військо почало перекидатися розжареними ядрами, князь Хованський здобув Брест, пішов на Ляхівець, але супроти нього вийшов з невеликим, але добірним військом гетьман Чернецький і литовський Сапєга, розтрощили московське військо й погнали його за Смоленськ.
— Франко Іван, “Мойсей”