обо

Приклад 1:
Дівчина ки­ну­лась, зат­ряс­ла­ся; схо­пи­лась, щоб утіка­ти, та, ви­си­пав­ши на зем­лю квітки з фар­ту­ши­ни, по­хо­пи­ла­ся; зно­ву опус­ти­лась на тра­ву і ста­ла обо­ма ру­ка­ми гар­ба­ти й ки­да­ти на­зад у фар­ту­ши­ну польове доб­ро. – А ку­ди ти те­пе­реньки вте­чеш від ме­не?
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Соб­ла­го­во­лi­те, па­не сот­ни­ку, щот їй учи­нить по сiй хво­рос­ти­нi i ли­цем к ли­цю са­мую єстест­вен­ную сот­ню, зiб­рав­шу­юся бi­ля па­лес­ти­ни Кузьми­хи, кри­вої шин­кар­ки, оче­са­ми обо-зрi­ти. – Еге, па­не пи­са­рю!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Та ка­жи-бо, будь лас­ка, вiд чо­го вiн по­ги­ба i чи не мо­же­мо йо­го як-не­будь обо­ро­ни­ти або пiд­пер­ти? – Погибаєть!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”