Древослів

Словник Української Мови

обожнювання

Буква

1. Дія за значенням дієслова «обожнювати»; надмірне захоплення, поклоніння кимось або чимось, що супроводжується глибокою любов’ю, захопленням, пошаною.

2. Релігійний культ, поклоніння божеству або ідолу як верховній істоті.

3. Перен. Надання комусь або чомусь надмірної, часто невиправданої, важливості; ідеалізація.

Приклади вживання слова

обожнювання

Приклад 1:
Засобом політичної стабілізації ранніх японських чіфдомів стала сакралізація та обожнювання влади й особи вождів, опорою яких виступав первосвященик місцевого племінного культу та особиста дружина. Технологічною базою госпо- дарства чіфдомів залишалися мотика, рало та копалка доби ранніх металів (з міді, бронзи, каменю або дерева).
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

More posts