розпитувати

1. Старанно, детально питати про щось, виявляючи цікавість або прагнучи отримати інформацію; довідуватися, опитуючи.

2. (У значенні “розпитувати когось”) Намагатися дізнатися від когось відомості, часто таємні або конфіденційні, шляхом навмисних, наполегливих або хитрих запитань.

3. (Заст., рідк.) Піддавати когось формальному допиту з метою з’ясування обставин справи; допитувати.

Приклади:

Приклад 1:
[…] Повернулися днів через три, застали радісно збудженого тата і почали розпитувати, як минули ці дні у Феодосії. «Потьомкін» вимагав вугілля і провіанту, а на відмову відповів кількома залпами… Дорого те, що я знала особисто і близько сестру П. Шмідта Анну П. Ізбаш, її дочку Катто — бестужевку (в маминому юнацькому альбомі є її фото.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Нащо було розпитувати Олену про нього! Та дарма; я вже зовсiм про нього i не думаю… та й вiн же про мене теж.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 3:
Став її розпитувати, де саме i як у неї болить? Та вона за кашлем i слова не скаже.
— Самчук Улас, “Марія”