1. Власна назва косої рослини (зокрема, ковили), що росте на схилах гір або пагорбів, часто у фольклорі та поезії символізує вільний, нестримний дух, причетність до дикої природи.
2. Поетичний образ або метафора, що втілює поєднання розмаю (розквіту, могутності) та коси (як знаку смерті, скорботи), використовується для передачі глибокої двоманітності буття, його країв.