1. Про живу істоту: з’явитися на світ, вийти з утроби матері.
2. Перен. Виникнути, почати існування (про явище, думку, почуття тощо).
3. Розм. Вирости, почати життя в певному місці або середовищі; мати походження.
родитися
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Буде кто чего хощет научитися, к сему подобает ему родитися. Ничто же от человѣк, от бога же вся возможна суть.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Чи не було краще не родитися мені? Panis, piscis crinis finis, Ignis, lapis,pulvis cinis[62] — Така ж доля моя, таке щастя моєї!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Ай, мать його за лапу… Нi, хай би хто‑небудь усе ж пояснив: якого чорта було родитися на свiт жiнкою (та ще й в Українi!) — iз цiєю блядською залежнiстю, закладеною в тiло, як бомба сповiльненої дiї, з несамостiйнiстю цiєю, з потребою перетоплюватись на вогку, хляпаву глину, втовчену в поверхню землi (знизу, завжди любила — знизу, розпластаною на спинi: тiльки так i позбувалась себе остаточно, зливаючись ритмом власних клiтин з промiнною пульсацiєю свiтових просторiв, — з тим чоловiком нi разу нiчого подiбного не було, в мить, коли вона, здавалось, от‑от починала в’їжджати, вiн, не зупиняючись, прокидав її згори рiзко видихнутим: “Мда, тут треба роту солдат!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”