Приклад 1:
Дика рожа появляє ніжні пуп’янки. З-за стовбура старої розщепленої верби, півусохлої, виходить , в ясно-зеленій одежі з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами, розправляє руки і проводить долонею по очах.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Дика рожа появляє нiжнi пуп’янки. З-за стовбура старої розщепленої верби, пiвусохлої, виходить , в ясно-зеленiй одежi, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами, розправляє руки i проводить долонею по очах. Ох, як я довго спала! Л i с о в и к Довго, дочко! Вже й сон-трава перецвiтати стала. От-от зозулька маслечко сколотить, в червонi черевички убереться i людям одмiрятиме лiта. Вже з вирiю поприлiтали гостi. Он жовтими пушинками вже плавлють на чистiм плесi каченятка дикi. А хто мене збудив? Л i с о в и к Либонь, весна. Весна ще так нiколи не спiвала, як отепер. Чи то менi так снилось? знов грає [мелодiя N 5]. Нi… стiй… Ба!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
тепер вже сивi, як тая хмара… нi, здається, чорнi чи, може, карi… ти таки дивна! Чи гарна ж я тобi? Хiба я знаю? А хто ж те знає? Ет, таке питаєш!.. Чому ж сього не можна запитати? Он бачиш, там питає дика рожа: “Чи я хороша? ” А ясень їй киває в верховiттi: “Найкраща в свiтi!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
