бандура

1. Український народний музичний інструмент із родини щипкових, що має овальний корпус, короткий гриф та від 12 до 45 струн (частина яких — бурдонні), звук видобувається щипком.

2. Велика, незграбна річ; те, що має великі розміри та виглядає грубо зробленим (переносне значення).

3. Заст. Великий старовинний струнний музичний інструмент, попередник сучасної бандури (у значенні 1).

Приклади:

Приклад 1:
повідомив мене, що готується святкування 125-річчя з дня народження Гната Хоткевича, я надзвичайно зраділа — бандура, співи, оркестри, видання книжок («Музичні інструменти українського народу», «Тарасик», «Восьмитомник 1928-го року») будуть перевидані! Є чому радіти!
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”