рогач

1. Ручний інструмент для захоплювання та переміщення гарячих колод, головок у кузні, що має вигляд двох довгих металевих рогів (ріжків) на дерев’яній ручці.

2. Великий жук родини пластинчастовусих із масивними виростами на голові та передньоспинці, що нагадують роги (наприклад, жук-олень).

3. Розмовна назва самця будь-якої тварини з рогами (бика, оленя, козла тощо).

4. Заст. або регіон. Чоловік-рогоносець (чоловік, дружина якого зраджує йому).

Приклади:

Приклад 1:
— Куда спѣшиш, господин Рогач? — отозвался Вел-блюд.— Напійся со мною в сем ручайкѣ.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
(Бере рогач i порається коло печi, так, аби показать, що вона робе.) ЯВА V Входе Гнат, скида шапку, вiшає її i стоїть бiля порога, а Ганна нiби його не бачить, говорить до себе.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”

Приклад 3:
(Кида рогач, хапа вiник.) Оженився собi дурний на лихо!
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”