опасти

Приклад 1:
червоні яблука в садку — весілля що ніколи не кінчаються… голос: немає місця яке б можна обгородити… 285 темрява багатством перевершує світло видима її частка — це все світло дня… ось чому досконале завше незавершене… те що піднялось мусить опасти… те що опало — змійові вали по собі лишило… той що я його не знаю той що без назви — більший за мене… 286 он там саркофаг… і кінь… а праворуч криниця… хоч ми цього й не бачимо… але якщо йти і йти і йти то таки натрапимо на криницю на коня і на саркофаг голос: одвічне лиш те чого немає речі — це слова а слова — це речі… означення світу — народження світу… голос: коли все означилось тоді все й зникло… книга де ми знаходимо один одного і губимо на певних сторінках це знову: занадто рано бо знову занадто пізно… голос: зелені крила жуків давно вже лежать без жуків… голос: Учитель — це тільки наближення… узимку безкінечні розмови про квіти… а влітку насипаємо піщані гори… Учителю скажи хоч слово… — чому ніч а не день? — бо срібло везуть уночі а не вдень… 288 небесний сонях із зірками — бібліотека світу а ми лягаєм спати… голос: той що знає — не навчається а навчаючись — хворіє… не знайшов нічого?
— Тютюнник Григорій, “Вир”