drevosliv.com

Словник Української

рід

Буква

1. Група споріднених між собою людей, що ведуть своє походження від одного спільного предка (зазвичай по чоловічій лінії) та часто носять спільне прізвище.

2. Сукупність видів, рослин або тварин, об’єднаних загальними ознаками в системі класифікації (біологічна таксономічна категорія між родиною та видом).

3. Група, розряд, тип предметів, явищ або осіб, об’єднаних спільними ознаками, властивостями.

4. У граматиці: одна з основних класифікаційних категорій іменника та інших частин мови, що узгоджуються з іменником (чоловічий, жіночий, середній, а також спільний).

5. Походження, національність, народ (застаріле або високе).

6. Покоління, покоління людей (застаріле або високе).

Приклади:

Приклад 1:
Здається, все така… А хто ж твій рід? Чи ти його зовсім не маєш?
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Або Козак Ямайка — рідкісної проби шукач пригод, який, викравши на острові Хіос турецьку галеру, добився аж до антильських берегів і започаткував там рід Ощирків. Або філософуючий кат Павло Мацапура, один із батьків середньовічної наркомафії, що був повішений за любов до людського тіла.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Сам – пред­во­ди­тель; ро­дичі •- уряд­ни­ки справ­ник, суд­дя, підсуд­ки – все то зяті, ро­дичі зятів, племінни­ки… Як квоч­ка кур­чат зби­рає під кри­ла, так Ва­силь Се­ме­но­вич приб­рав до своїх лап цілий повіт… І все кру­гом мов­ча­ло, терпіло, слу­ха­ло й ро­би­ло на ко­ре­нас­тий рід панів Польських та все ниж­че, ниж­че на­ги­на­ло го­ло­ву пе­ред йо­го вла­ди­кою.,… XI Махамед Після смерті Ми­ро­на й Ма­ри­ни ли­ха до­ля, за­че­пив­ши край­ком слізьми змо­че­но­го кри­ла жит­тя Іва­но­ве та Мот­ри­не, май­ну­ла на інші ха­ти з більши­ми не­дос­та­ча­ми, злид­ня­ми – на кріпацькі ха­ти порізне­них лю­дей… Ко­зачі куб­ла об­гор­ну­ло ти­хе хлібо­робське щас­тя. Нас­та­ли ро­ки ко­хан­ня в полі та в ху­добі, скла­дан­ня вся­ко­го при­бут­ку, тяж­кої гос­по­дарської праці до­ма й на полі, та втіха дітка­ми, ко­го бла­гос­ло­вив гос­подь… Іван, ще ди­ти­ною нап­ря­мо­ва­ний по хлібо­робській] л До­розі, так її й дер­жав­ся.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

More posts