балок

1. Невеликий річковий залив, затока, стариця або заплава, що часто вкрита очеретом та чагарниками; характерне явище для ландшафтів півдня України, особливо в гирлах річок, що впадають у Чорне море.

2. Невеликий, переважно дерев’яний, житловий чи господарський будинок тимчасового або постійного призначення, часто без фундаменту; характерний для степових районів України, Криму, а також для будівель у гірській місцевості (карпатський балок).

Приклади:

Приклад 1:
З балок, вибалків, пересохлих ярків і ярів у руду придністровську долину темно-бурими тупотливими річищами, кидаючись навсібіч, з лошатами і без лошат, штовхалися вивітреними боками татарські жеребці й кобили. Сірим груддям під ними котилися отари овець, а кози, наковтавшись при землі всілякого смороду, стрімголов вискакували на хребти очманілих коней, аби вільно дихнути та глянути, чи нема де в степу чого ускубнути?
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Приклад 2:
До гуральнi пiд’їздили пiдводи i вiд’їздили повнi залiза, цегли, обсмалених балок. — Розберiм все, зрiвняймо з землею, говорили один одному люди, але вже оглядались, якiсь непевнi, i в занесених пугах над кiньми, i в поспiшнiм гуркотаннi колiс чулась тривога.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 3:
До сучасного відділу ( Q4) належать алювіальні та озерно – алювіальні відклади заплавних терас річок і балок, відклади сучасних боліт, давньочорномо рські й сучасні мулисті та пісково-черепашкові відклади лиманів, кіс та пересипів і делювіальні відклади схилів. П. К. Заморій (1961) відділи квартеру України, що зазнали Дніпровського (Рисського) зледеніння, поділяє на дві групи: 1.
— Тютюнник Григорій, “Вир”