рипучий

1. (про звук) такий, що видає різкий, скриплячий, неприємний для слуху шум; скрипучий.

2. (переносно, розм.) такий, що функціонує з труднощами, повільно та зі скрипом; застарілий, неефективний.

Приклади:

Приклад 1:
Але в цю хвилину чути в тій кімнаті тихі кроки, що ніби прокрадаються, й потім рипучий обережний голос з коридору: — Клаво! Ми будемо в кухні!
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”