римований

Приклад 1:
Кажіть вірш, який скоріше прийде в голову, байдуже, якого він буде змісту, аби формально виходив римований вірш!.. Тоді знов ви, Костянтине, не гайтесь, а складіть нашвидкуруч третій рядок, знов-таки не дбаючи про зміст і про логічність… тільки аби не задумуватись і не баритися, а казати вірш швидше і аби виходило під риму… А ви, Володимире, так само закінчите строфу.
— Тютюнник Григорій, “Вир”