балакучість

Властивість за значенням прикметника “балакучий”; схильність до багатослівного, легковажного розмови, постійна потреба говорити.

Приклади:

Приклад 1:
Але звідки в мене ця балакучість? Уже давно повинен говорити з тобою не я, а Плутарх.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”