1. (у ботаніці) Підземне кореневище багаторічних трав’янистих рослин, що служить для накопичення поживних речовин, вегетативного розмноження та переживання несприятливих періодів; має вигляд горизонтального, здебільшого потовщеного пагона з придатковими коренями та бруньками.
2. (у філософії, соціальних та гуманітарних науках, зокрема в концепції Ж. Дельоза та Ф. Гваттарі) Модель неієрархічної, безцентрової структури, де будь-який елемент може бути пов’язаним з будь-яким іншим; антитеза деревоподібній (ієрархічній) організації знань, культурних явищ або соціальних зв’язків.