овид

1. Власна назва давньоримського поета Публія Овідія Назона (43 р. до н.е. – 17 р. н.е.), автора поем «Метаморфози», «Наука кохання» та інших.

2. Уживається як називний іменник для позначення самого твору або збірки творів цього автора (наприклад, «читати Овіда»).

Приклади:

Приклад 1:
Овид мовкне Вчорашнім трибом пам’яті. Двоїсто Лічу свій сумнів — і карбую зела.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”

Приклад 2:
Тим-то, невважаючи на перші великі успіхи нашого театру в першому сезоні 1864 p., почали насуватися на овид – темні хмари різних недостатків. Незважаючи на поважні розмірно жертви від своїх і чужих, покрити всіх видатків не вдава- лося.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”