базиліанин

1. Член католицького чернечого ордену святого Василія Великого, що діє переважно в Україні та країнах Східної Європи і використовує візантійський обряд.

2. У широкому історичному контексті — монах чинів святого Василія (базиліян), особливо стосовно представників цього ордену на українських землях у період після Берестейської унії 1596 року.

Приклади:

Відсутні