орієнтир

1. Помітний предмет або явище на місцевості, за яким визначають напрямок руху або місцезнаходження.

2. Точка відліку, показник, критерій, за яким оцінюють, порівнюють або визначають щось.

3. У геодезії та картографії — точка на місцевості з відомими координатами, що служить для прив’язки зйомок або інших вимірювань.

Приклади:

Приклад 1:
Найвідоміша зоря-орієнтир у північній півкулі Землі — Полярна, що лежить поблизу п ів н і ч н о г о п о л ю с а с віт у і в ка з у є н а п і вн іч. Т о б т о, я кщо м и з н а й д е м о н а н е б і П о л я рн у з о рю і83 станемо обличчям до неї , то перед нами на горизонті буде північ , позаду — південь, праворуч — схід, ліворуч — захід.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”

Приклад 2:
Полярна зоря — найпростіший, але не єдиний орієнтир на зоряному небі, є ще й інші зорі, що можуть слугувати для цього . Зокрема, Сиріус ( a Великого Пса ), Капелла ( a Візничого ), В е г а ( a Л і р и) , А л ь д е б а р а н ( a Тельця ), Проціон ( a Малого Пса ), Регул ( a Великого Лева ), Арктур (a Волопаса), Альтаїр (a Орла) і Альферац (a Андромеди).
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”

Приклад 3:
На небесній сфері, принаймні в її північній півкулі, є один майже «абсолютний» орієнтир — зоря, що лежить поблизу північного полюсу світу — Полярна. У сучасну епоху нею є з о р я α М а л о ї В е д м е д и ц і, я к а в к а з у є н а т о ч к у П і в н о ч і. Т а н е з а в ж д и ц я з о р я б у л а П о л я р н о ю. Оскільки внаслідок прецесії вісь обертання Землі рухається по колу з періодом близько 25800 р о к і в, т о б і л я п о л ю с у с в і т у в р і з н і в і д т и н к и ц ь о г о п е р і о д у б у в а ю т ь р і з н і з о р і. Н а п р и к л а д, упродовж IV—II тис.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”