орден

Приклад 1:
З усім відомих тодішній реалій: 1) відчувався гострий дефіцит взуття, зокрема калош і 2) тоді дуже щедро роздавали ордени — батько зауважував, що бувають орденоносці, «орденопросці» і ті, в яких «орден на носі». Так от телефоном він домовлявся про зустріч із кимось, хто не знав його в лице: «Як ви мене пізнаєте?
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Він написав кучу статейок і книжку про етот гамбіт, а шоб ох­ вачєні педерастією шахматісти не посягали на його тайні знанія, заснував Орден Блекмара, учасники которого давали нерушиму клятву гамбіту, а взамєн получали журнальчики і поучєнія от само­ го Дімера. «У войни тільки тоді єзть смисл, єслі це война до повного унічтоженія», — філософствував нєзгібаємий дідок, який свято ві­ рив, шо його гамбіт може не тільки сломать любого врага, но і зміні­ ти саму суть людини.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”

Приклад 3:
На прощання тілько Ладимирецький трохи вм’якшив свою важну фізіономію і подарував мені свою фотографію, причому звернув мою увагу на те, що на ньому орден на шиї — він сказав і який, та я, профан в австро-угорській геральдиці і, окрім того, як звичайно росіяни, не звикший до пошани для орденів, нічого не знайшов сказати на те. Попрощавшись з декорованим прелатом, я вліз у вагон III кл[асу], щоб виїхати на дорогу, котра мусила мене повезти у Краків.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”