ординарно

Приклад 1:
Серед млявої тонко-аристократичної та малосилої або ординарно шаблонової та безталанної генерації сучасних українських письменників раптом виринуло щось дуже, рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом, а сипле його потоками, що не сіє крізь сито, а валить валом як саме життя, всуміш, українське, московське, калічене й чисте, як срібло, що не знає меж своїй обсервації і границь своїй пластичній творчості…» Вражений Михайло Коцюбинський у 1906 р. буде запитувати: «Кого у нас читають? Винниченка.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”