1. (істор.) Назва адміністративно-територіальної одиниці в Османській імперії, що відповідала провінції або вілаєту; турецька область.
2. (перен., рідко) Безлад, сум’яття, метушня (за аналогією з уявленням про хаотичну турецьку орду).
ордунок
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ордунок — порядок («коні були в мене в ордунку, цісар міг сідати»). О р н а р і я — плата батракам за роботу натурою, переважно збіжжям («та аби пан дали мені корець орнарії таки зараз»).
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |