1. Властивість або стан того, що має багато галузей, відгалужень, складових частин або напрямів розвитку; складність структури, що утворена множиною взаємопов’язаних елементів.
2. У біології — характеристика рослин, кровоносної, нервової чи іншої системи організмів, що полягає в наявності численних відгалужень від основного стебла, судини, стовбура тощо.
3. У техніці, інформатиці та теорії систем — властивість мережі, схеми, алгоритму, організаційної структури мати ієрархічну або розподілену будову з багатьма рівнями та взаємозв’язками між окремими ланками.