багатство

Приклад 1:
Багатство, що призначене для мар, а ввиш пустеля неба — людський ляк і захват, мертве світло, лиш дуб, рослинний , над лісом, гордий і скупий монарх, підводить вранці сонця жезл над марнотратним світом. 9 червня 1936 Ідольські ночі На хмарах відблиск місяця повторений, мов пісня, на хмарі хмара — срібний мур, під муром виють лиси.
— Невідомий автор

Приклад 2:
Зусиллями радянських учених — дослідників Сковороди повно і глибоко розкрито ідейно-тематичне багатство його творів, визначено їхнє місце в літературному русі XVIII ст., значення для розвитку української літератури в наступний період. Разом з тим виникли й нові проблеми, а саме вивчення творчості Сковороди в контексті естетичних принципів і практики літературного барокко, з’ясування неповторної своєрідності стилю нисьмениика-філософа, зумовленої одночасною належністю його творів до філософії та до художньої літератури.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Рецензенти трьох книжок Домонтовича, виданих у Києві 1928–1930 p., одностайно нападають на ці видання за їхній еротизм, який вони одначе в тій пуританській системі навіть не наважуються назвати цим страшним словом, то заступаючи його „психологізмом“, „психологічним заглибленням“, „порпанням в індивідуальних почуттях“, „інтересом до вузько-інтимного життя, до подробиць особистих взаємин“, „інтимним матеріалом“, то відсилаючи читача до паралелі з творами, особливо романами, Винниченка або Анрі де-Реньє… Одну рису Домонтович поділяє зі своїми друзями з київського ґрона [неокласиків] — багатство літературних асоціяцій… Відкриє їх і відчує їхній смак той, хто знає ці приховані натяки, напівцитати, напівперекази… Повісті і оповідання Домонтовича можна читати просто як літературні твори. Але ще більшу приємність матиме той, хто зможе відкрити в них другий плян — плян алюзій і ремінісценцій, складне плетиво яких робить з твору майже свого роду коляж».
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”