Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “віщувати”; передбачення, пророкування майбутнього, часто на основі певних ознак або надприродних здібностей.
2. Конкретне передбачення, пророцтво, прогноз про майбутні події, висловлене кимось.
3. У мовознавстві — явище, коли певний елемент мови (звук, морфема тощо) з’являється в слові заздалегідь, перед тим, як він стане регулярним у подальшому мовному розвитку.
Приклад 1:
Раніше Альваро звертався до ворожбита; віщування говорило, що буде Кадагазм (є в Іспанії місто з такою назвою) місцем його смерті: цього міста постійно уникав Луна, але це слово означало також ешафот, якого уникнути він не міг (Ієремія Дрекселлій19 у своїй «Золотій копальні», част.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
По- перше, у Evangelium vitae ціла дійсність життя визначена у вимірі святості і поміщена у центр віщування Євангелія. На цій підставі акти безпосереднього вбивства невинної людської істоти, безпосереднього переривання вагітності i евтаназії знайшли своє відображення як « завжди глибоко неморальні».
— Котляревський Іван, “Енеїда”