вішалка

Пристрій для зберігання одягу у підвішеному стані, що зазвичай складається з гачка, підставки та поперечної планки або кількох гачків для вішання верхнього одягу, шапок тощо.

Розмовна назва плечиків (одягових вішалок) — пристрою з плечиками та гачком для зберігання та сушіння окремих предметів одягу (піджака, сорочки, сукні).

Приміщення або спеціально відведене місце (наприклад, у громадських установах, на вокзалах) для тимчасового зберігання верхнього одягу відвідувачів.

Приклади вживання

Приклад 1:
Клинок — вішалка (власне, кілок, вбитий в стіну, який слугує за вішалку). К л у б — згорток, жмут; стегно в худоби.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |