віхоть

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.

2. (заст., діал.) Те саме, що віхть — невеликий пучок соломи, сіна, мочала або подібного матеріалу, перев’язаний мотузкою, який використовувався для затирання щілин, миття посуду, як ґнот тощо.

Приклади вживання

Приклад 1:
Чадять урочища мокравин, цвіль кадить рудим пожаром, а ніч, як чорний буйвол, в рогах місяць — шерсті віхоть. Безумна безліч форм.
— Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |