1. Філософсько-релігійний напрям пізньої античності, що поєднував елементи грецької філософії, єгипетської міфології та вавилонської астрології, представлений у низці текстів, приписаних Гермесові Трисмегісту; герметична традиція.
2. Загальна назва езотеричних вчень та практик, пов’язаних з алхімією, астрологією, магією та містицизмом, що розвивалися в Європі з часів Середньовіччя та Відродження під впливом античного герметизму.
3. У переносному значенні — надмірна замкнутість, ізольованість, відірваність від зовнішнього світу, що нагадує закритість таємних знань (наприклад, герметизм науки).