Словник Української Мови
Буква
Віхара — буддійський монастир або храм, особливо поширений у країнах Південної та Південно-Східної Азії (наприклад, в Індії, Шрі-Ланці, Таїланді).
Віхара — в давньоіндійській архітектурі печерний монастир, вирубаний у скелі, який зазвичай складався з центрального залу для зборів та келій для ченців навколо нього.
Приклад 1:
н. е. поблизу ступ та місць кремації буддійських; святих почалося будівництво скельних храмів чайтья та монастирських келій віхара. Вони вирубувались у скелі’ методом «внутрішнього різьблення»: спершу вирубувалося приміщення, а потім у його стінах — скульптурні зображення Будди й святих.
— Невідомий автор