вініл

1. Синтетичний полімер, полівінілхлорид (ПВХ), пластична маса, що широко застосовується для виготовлення різноманітних виробів (плівок, труб, листових матеріалів, предметів побуту тощо).

2. Матеріал для виготовлення грамофонних платівок, а також сама платівка (зазвичай довгограюча), записана на такому матеріалі.

3. У хімії: одновалентний радикал етилену CH₂=CH–, що входить до складу багатьох полімерів.

Приклади вживання

Приклад 1:
Бар був давній, наприкінці вісімдесятих, пам’ятаю, в одній із його кімнат відкрили студію звукозапису, переганяли вініл на бобіни та касети. Я тут, ще коли був піонером, записував хеві-метал.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |