Древослів

Словник Української Мови

віз

Буква

1. Колісний транспортний засіб для перевезення вантажів або людей, що пересувається за допомогою тяглової сили (коней, волів тощо); возок, підвода.

2. Великий дерев’яний ящик, скриня або кошик для зберігання або транспортування чого-небудь (наприклад, фруктів, овочів).

3. Назва старовинної міри сипких тіл, що дорівнювала приблизно 10 пудам (близько 160 кг).

Приклади вживання слова:

віз

Приклад 1:
Крізь сніг мріє недопалений оборіг, віз та дещо з хліборобського начиння. Лукашу!..
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
VI Поп­ра­ли дівча­та со­роч­ки, зло­жи­ли на віз, зе­ле­ною па­ху­чою тра­вою прик­ри­ли, посіда­ли й поїха­ли до­до­му, свіжі да ве­селі; ще­бе­чуть як ластівки. Іще да­ле­ко не доїхав віз до сот­ницько­го дво­ра, а в дворі вже чут­но бу­ло, що вер­та­ються.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 3:
В чемодані віз я рукопис своєї ще не друкованої тоді дисертації — рукопис, що був unicum[15], бо чорновика я знищив. Була гарна днина.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Більше записів