відпускник

Особа, яка перебуває у відпустці, відпочиває від роботи, служби чи навчання.

Той, хто отримав відпустку (у 1-му значенні); тимчасово звільнений від виконання службових обов’язків для відпочинку чи інших цілей.

Застаріле: військовослужбовець, який отримав тимчасову відпустку з частини.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |