відмінча

1. Рідкісне прізвище українського походження, що вживається як власна назва для ідентифікації людини або роду.

2. У місцевій топоніміці або історичному контексті може використовуватися як власна назва населеного пункту, місцевості, земельної ділянки, пов’язаної з носіями цього прізвища.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |