1. Учень, який навчається на відмінно, отримує найвищі оцінки.
2. Людина, яка досконало володіє своєю професією, майстер своєї справи; приклад для наслідування.
відмінник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вчився він на «відмінно» і одержував як відмінник казьонну стипендію. Маму дуже смішило, коли мій батько, безвусий парубійко, готував до випускного екзамену, сам будучи в першому класі, своїх бородатих старшокласників, і коли вони туго сприймали його пояснення, він нервував і називав їх «ослами».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |