Древослів

Словник Української Мови

відмова

Буква

1. Дія за значенням дієслова відмовити(ся); незгода виконати чиюсь прохання, вимогу, пропозицію; небажання прийняти, погодитися на щось.

2. Офіційний документ, письмове посвідчення або усне повідомлення, що містять негативну відповідь на клопотання, прохання, пропозицію тощо.

3. Втрата здатності функціонувати, раптова зупинка в роботі механізму, пристрою, системи; поломка.

4. У психології — захисний механізм психіки, що полягає в несвідомому ігноруванні подій зовнішнього світу або внутрішніх переживань, які неприйнятні для особистості.

Приклади вживання

Приклад 1:
Це відмова від побачення в каторжному таборі 1984 р., коли не зміг піти на те, щоб задовольнити принизливі вимоги своїх тюремників, і дружина з сином мусили повертатися назад за тисячі кілометрів, так і не побачивши чоловіка й батька. Що це: неадекватна реакція чи, навпаки, здоровий інстинкт морального самозбереження?!
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
А я думала — 3D-анімація…» І однак, здається мені, що цілковита відмова від умовності (сценічної чи екранної), намагання показати все, «як воно є», збіднює уяву глядача, відбирає простір власної інтерпретації та можливість «додумати» свого персонального монстра, люцифера чи маньяка… Моралізую?.. Втім, повернімося до шпалер.
— Невідомий автор

Приклад 3:
Та й до чого тут альпінізм, просто ти зрозумієш, що відмова від слів сама по собі не є чеснотою. Як не є чеснотою усвідомлення, що за останнім поворотом твоя психіка перестала бути кунсткамерою страхів-комплексів-табу і здобула нарешті статус duty free, такої собі безмитної зони між розумом і духом, розумом і Розумом, духом і Духом — в усіх можливих комбінаціях.
— Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів