Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка за певну плату (відкуп) отримала від держави монопольне право на збір податків, мит або на продаж окремих видів товарів (наприклад, сіль, тютюн, горілку).
2. У переносному значенні: той, хто наживається на чужій біді, нестатках або на грішних пристрастях.
Приклад 1:
Проповідує про щастя історик, благовістить хімік, сповіщає шлях щастя фізик, логік, граматик, землемір, воїн, відкупник, годинникар, знатний і незнатний, багатий і убогий, живий і мертвий…’ Всі на сідалище учителів сіли; кожен собі науку цю присвоїв. Та чи їхня це справа вчити, судити, знати про щастя?
— Тютюнник Григорій, “Вир”